Тривожно, пронизливо, страшно кричав журавель, від зграї відставши. Це він десь в лету високим край сніжної хмари раптово торкнувся крилом.
Лиш злії вітри стогнуть без упину. І сутінь спомини жахливі пише. На обрії далечина єдина. На шиї старості рука... старості рука костиста.